Не можна знати й любити ангелянську мову й, ніби лабуззям, засівати-засьмічувати нею свою бідолашну рідну. Мало того, що повсюдну, невідчепну, як та старчиха, ангелянку кожне калічить, нівечить, душить, як знає, то ще й на чужім подівір'ї вона мусить споглядати свої опудала, що застрахують, але не лякають, женуть, але не відгонять московських ґав. Ні, не люблять, спікери Шекспірової, Мільтонової, Джеймсової, Джойсової й іще хтозна чиєї мови!
Немає коментарів:
Дописати коментар