Виявилося, що життя — це таки здебільша виживання, де немає аж такого значіння ніякий иньший ні кшталт, ні зміст. А химерні, кохані "сенси" — й поготів сеанси гарячкової маячні. От змисел холоду, ось змисел темряви, он змисел голоду. А ще змисел того, що істнування — то не балачка, не перегляд і навіть не мандри, а просто вода. А ще потім — вгризання й вигризання. Істнування тичеться-тулиться до істоти, єства. Й соромітно — до їсти.
Виявилося, що життя — то тяжко ще й тому, що нудно.
Немає коментарів:
Дописати коментар