Коли збираються йти, то кажуть: ой, треба вже дякувати. Ой, треба дякувати, ой, треба! І є за що. Цьому гостинному господареві лихої години — старому рокові, що змусив нас дякувати Богові, дякувати за все, дякувати так заглушливо, щоб і вулканових вибухів не було чуть.
Старий збирався сам піти. Але ми йому: "Ні, ви вже посидьте, діду, тут, у своїй хаті. А ми за шапку — й чкурнем таки дякувати. Треба квапитися, щоб іще затемна в прийдешнє прийти.
Немає коментарів:
Дописати коментар