Якогось особливого життьового завдання я для себе аж ніяк не бачу. Може воно замрівало десь у колишньому, але в перспективі (що й є бачення) ніде не видно. Однак, коли засьвічується сьвітло, заливається вода, зогрівається огрівання, я починаю все виконувати. Так бройлер на пташні відгукується на день-ніч, сухо-мокро, тепло-холодно. Та що в цьому людського, особливого? Особливого дуже вже кортить.
Немає коментарів:
Дописати коментар