От і чую скрізь, і читаю: "наші трагічні уроки", "трагічні уроки нашого". Й сама собою кривиться губа: знов у них не наука, а трагічний пристріт. А далі вже сам собі думаю: таже правда тому, що не дістаєм ми від нашого трагічного ніякої науки, а сприймаємо те все як пристріт чи уроки. Що хтось візьме пошепоче над нами, невченими, й усе саме минеться, перейде.
Немає коментарів:
Дописати коментар