Завіса обіцяє нам диво. Обіцяє твердо, аж божиться, що там таємниця й уже тепер ми дізнаємося. Заразісінько! Тільки перше перед завісою має стати конферансьє. Потім читець виходить, чита. Далі сьпівець так легенько засьпіває. Ще потім хтось вийде байку розкаже — посьміялися.
А завіса висить собі, тяжка, ми вже бачимо на ній не тільки гаптовану канітелю, а й порох на гаптуванні. Але не підноситься, не відслонюється — хіба роздерти. Не треба! Може там таїна голого кону й зграйки сумних кумедіянтів, що забули текст, такт і тембр.
Немає коментарів:
Дописати коментар