Щойно ходив по воду (яким традиційним зробилося київське життя!) й спіткався з паркою: либонь ходять разом уже років із сорок, як ті Мойсеєві земляки в пустелі. Він говорить вивченою тут у нас у Київі московською мовою, а вона — таки вперето держиться мішанки. Суржик затятіше опирається московленню: він ніби чує, що вже при кінці, що за ним уже нема ніякої мови.
Немає коментарів:
Дописати коментар