Українська мова така то вже сьпівуча, а носії сьпівучої тим часом чогось аж крекчуть, як беруться до неї. Ходиш, бува, ніби той Дійоген, щойно з потяга знятий, пероном київського залізничного двірця, за людиною шукаючи:
— Носію, носію!
Аж коли він суне: ще й не поклали на його нічого, а він уже зігнувся, до землі приглядається. То, коли культурний ти чоловік, якось сам собі несеш той мовний баґаж, наче незручну клітку з солов'ями.
Немає коментарів:
Дописати коментар