У сьому сьвіті

Якби сьвітлин не було де висталяти на сьвітло, висьвітлювати, то вони лишалися-б тьмаринами, темними плямами по згорнутих альбумах. Але тепер виставляти є де. Себе. У сьвітлі сохвітів. Не собі дивитися, а людям показуватися. Без того не можна збагнути, чого це жадна менть не живе, не дихає без хвотосинтезу. Бо того, чого людоньки не бачили, чим не захоплювалися, ніколи в цьому сьвіті й не було, бо ніяк йому бути. 

Тепер сьвітлитися то вже не звичай — закон, і закон суворий, невблаганний. Сьвітлитися й сьвітитися — те саме. "І засьвітивши сьвічку, не ставлять під посудину, а на сьвічнику; то й сьвітить вона всім, хто в хаті. Так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили всі ваші добрі діла й прославляли Отця вашого, що не небі." (Мт. 5:15,16)