От!

Цікаво думати, що правдивої Шекспірової парсуни ніде немає. Виходить, десь якийсь дядько погодився бути за козака Трусисписа.
— Оце мені гарний дядько, а то в нас саме на Шекспіра нікого нема. Кинулися книжку видавать про колоте й різане ангелянське відродження, а списати Шекспіра просто нема з кого. Ну, не миршавого, не мізерного-ж брать!? Ходи, будеш за Кобзаря!
І хтось таки погодився списатись. Тепер либонь на небі собі сидить, як орел, і думку гадає:
"От ви вірите, що то Шекспір, а то я! Як не написав, то на патрет списався. От!"