Знаю одного мистця, що не сяде їсти, не врядивши страви з погляду кольористики: артистично кришить монохромну харч на манір салатки й ізмішує в мисці кубістську палітру. Трапезувати, що-правда, мусить окремо від родини: з кольористої страви не видобудеш смаку без тяжкого сьорбання, плямкання, цмокання й кректання. Відрубний, не ансамблевий смак барви мають тільки зосібна: жовта - сиру, зелена — цибулі, біла — редьки то-що.
Життя в мистецтві... й спожиття.
Життя в мистецтві... й спожиття.
Немає коментарів:
Дописати коментар