Життя вперто вчить нас того, що страва — найсолодша втіха, а попоїжка — найнезмінніша. Коли солодкий сон — то репетиція смерти, то охоче їдіння — то вистава життя. Хмільне, менша життьова розкіш, завсігди проситься до розкішної їжі. Голодний не попрохає в вас чарки горілки, він сп'яніє від черствого коржа.
Т'але як підважити ту ляду, здійняти над собою, дізнаєшся, скільки є сьвіту поза льохом — і не тільки що в хаті. Цілий величезний тверезий, аж убачений, космос, де можна літати лиш натще, скинувши черево, той мішок із непотребом.
Немає коментарів:
Дописати коментар