Ми вже звикли довго ждати: добра, сподіваної волі. Хоч і попереджено нас. То ми ту давню сподіваність якось переназиваєм собі: аж до терплячої галицької "довгоочікуваности". А треба казати окремо, як і передше: "давно сподіване". Щоб настав час колись вимовити просто "сподіване" - якось ближче, без "давно".
Немає коментарів:
Дописати коментар