Дуже цікавий мотив у типовім казковім сюжеті: мандрівник далеко йде з питанням, але не до старої Долі, а до її доньки, якоїсь молодшої, сьвіжішої правдоньки (бо завсігди є така надія). Дорогою, звісно, переходить річку, що має для того аж розступитися. Питання тепер іде від річки: "Чому в мене немає ні риби, ні рака, хоч вода чистенька?"
А відповідь така: бо в тій воді ніхто не втопився. Ось чому в нашій українській річці так багато риби, а надто раків. Скільки вже люду в ній перетопилося, а риба й раки таке полюбляють. Не дурно-ж танцювала риба за раком!
І, відмінно від казки, першого вістовця ніхто не попередив, про те, що він може стати родючим потопельником, Його либонь ще й любували такого.
А може не було в нас ніколи тої чистенької води. Зате вже раки й зимують, і літують.
А відповідь така: бо в тій воді ніхто не втопився. Ось чому в нашій українській річці так багато риби, а надто раків. Скільки вже люду в ній перетопилося, а риба й раки таке полюбляють. Не дурно-ж танцювала риба за раком!
І, відмінно від казки, першого вістовця ніхто не попередив, про те, що він може стати родючим потопельником, Його либонь ще й любували такого.
А може не було в нас ніколи тої чистенької води. Зате вже раки й зимують, і літують.
Немає коментарів:
Дописати коментар