Навіть і в культурної кляси тепер у заводі говорити швидесенько, невиразно, з рясним беканням і меканням. Значущих слів має бути незв'язна в'язка, дрібочка, розчинена в каламутній водиці шепелявого плескання. Та й ті слова, що є, випадкові, ніби сполохані кажани. І всі озираються: ну, ти бачив? А як подумати наперед і брязнути стисло, сьвідомо, поважно, то сахаються, ніби боячись отруїтися чи вдавитися оцтовим концентратом.
Немає коментарів:
Дописати коментар