Вже я давно "по досьвітках не ходив та й не волочився". А хлопці мої ще замолоді ходити на вечорниці. І от цікавий я знать, чи є там іще дівки-чарівниці? Бо як на стороннє, ще й старе око, то здається, що тепер усе надто просто.
Але чари таки мають буть. Я читаю їх у взорах, як не в поглядах. Колись ті взори голочкою вишивались на полотні, а тепер таки голочкою наколюються просто на шкурі. І вже не дівочою рукою, не "мати хоче научати", а працює наймит-спеціяліст. Він знає, що за магичні знаки вирізьблюються на тілі, яких духів кличуть вони на ймення.
Що-правда, полотно виходить, на прочуд, довговічнішим: шкури в скриню не заховаєш і гонуці в спадок, як вишиту сорочку, не лишиш. Все тлінне забереться від нас. Душа собі відійде, а писана шкуратяна торба, що ту душу ховала, лишиться духам на справу й розправу.
Але чари таки мають буть. Я читаю їх у взорах, як не в поглядах. Колись ті взори голочкою вишивались на полотні, а тепер таки голочкою наколюються просто на шкурі. І вже не дівочою рукою, не "мати хоче научати", а працює наймит-спеціяліст. Він знає, що за магичні знаки вирізьблюються на тілі, яких духів кличуть вони на ймення.
Що-правда, полотно виходить, на прочуд, довговічнішим: шкури в скриню не заховаєш і гонуці в спадок, як вишиту сорочку, не лишиш. Все тлінне забереться від нас. Душа собі відійде, а писана шкуратяна торба, що ту душу ховала, лишиться духам на справу й розправу.
Немає коментарів:
Дописати коментар