З живої мови майже зникло широке "тепер" - усе тільки "зараз" та й "зараз". Час теперішній зробився тонким, як волос, ще й як не ввірветься під тягарем того, що має діятися в могутньому "тепер", а не блискавичному "зараз". Ніби скачеш на одній нозі: за раз, за раз, за раз. І прийдешности нема, бо нікуди не прийдеш, стрибаючи. І не треба: прийдість - як лямпачна стіна, хоч-би не завалити.
Немає коментарів:
Дописати коментар