Узяв з чужої полиці Пелевина, "Любовь к трём цукербринам" і знічев'я почав читати. Вже давно нічого не читав референтною мовою. Візьмеш, було, нобелівську "Жизнь Арсьеньева" і щось так як затинається.
А тут книжка 2014 року. Сама тебе хапає і не пускає. Письменник, як звичне, шукає духовности поза Богом і легко знаходить її - там високо, на антресолі, серед купи старого й нового мотлоху. З того мотлоху визирає надзвичайно багато цікавого та слушного, багато значущого. От ми і розбираєм таємничий мотлох. Це й справді в интеліґенції така побожність.
А тут книжка 2014 року. Сама тебе хапає і не пускає. Письменник, як звичне, шукає духовности поза Богом і легко знаходить її - там високо, на антресолі, серед купи старого й нового мотлоху. З того мотлоху визирає надзвичайно багато цікавого та слушного, багато значущого. От ми і розбираєм таємничий мотлох. Це й справді в интеліґенції така побожність.
Немає коментарів:
Дописати коментар