суботу, 30 березня 2019 р.

Останній дармовис

Подивився "Beautiful Boy" - плакав. Од заздрощів. В чому сила гамерицького народу? Син наркоман, наркотики найтяжчі. Тато підтримує його, аж уривається терпець. Потім син кинув дурню, схаменувся, став шануватися - і де не взялося здоровля, білозуба усьмішка. Сіли небораки, написали по книжці, видали, заробили, далі - кіно й іще грошей купа.
Навіть неписьменний, темний Кит Карсон свого часу написав таки спогади. А чого-ж і не написати, коли є про що? Але мав, сердега, совість: коли третя жінка померла, народжуючи восьму (в підсумку - десяту) дитину, то й він недовго ряст топтав. Теперішній чоловік-би просто ще книжку написав - спогадів про дружину. Не так собі пережити, здолати, але й заробити треба, он що!
А от мені нема про що писати. Зовсім нічого не сталося, поки живу - нічогісінько. П'ю тільки в сьвято, неділею, а в дзеркало страшно глянуть, нікого вже там не пізнаю. Писати, чим на хліб заробляю, - не дає внутрішня цензура. От такий шляхецький менталітет. Шляхецький менталітет - мій останній дармовис.

Немає коментарів:

Дописати коментар