Дитиною мене возили до бабусі в Славуту здолбунівською електричкою. До самого Здолбунова ми так ніколи й не доїхали. Через свою лунку нічну назву він завсігди здавався мені геркулесовим стовпом на краю вкраїнського сьвіта, межовим знаком переходу в загадкове вкраїнське инобуття.
Я в те, власне, й досі зачаровано вірю. І прошу мене не розчаровувати!
Я в те, власне, й досі зачаровано вірю. І прошу мене не розчаровувати!
Немає коментарів:
Дописати коментар