Переїздячи Бурґундію, бачив на рівнині вітрячки — як ті коліщатка на ніжках. Відновлювана енерґія, от що! Але подейкують, що через них не раз уже загибали мандрівні птахи. Я спершу гадав, що перетомлені літуни намагалися сісти на вітряк, як на дерево. Але-ж ні: вони просто не помічали лопатнів і летіли в повітряному вирі прямісінько в обертове колесо.
Отаке ти, мандроване життя! Виринаєш із виру з обтятими перами, а до вирію ще плисти й плисти.
Отаке ти, мандроване життя! Виринаєш із виру з обтятими перами, а до вирію ще плисти й плисти.
Немає коментарів:
Дописати коментар