Давид уже вхопив з торби каменя, розмахнувся пращею, викинув його, але-ж ніяк не доскоче каменюка, не вцілить Филистія в чоло, не вб'ється в лоба. Пролетіла пів дороги, далі ще пів, і ще, й ще, — а все пів дороги лишається. Филистій стойть, а камінь летить. Ніяк рухоме не збіжиться з нерухомим, бо з різних вони сьвітів.
Немає коментарів:
Дописати коментар