У чистому морі

Мою старшу запросили взяти участь ув аматорській виставі. Спасибі добрим людям, славне то діло!
Називається п'єса аж підозріло знайомо — "У відкритім морі". Так-так, то "Na pełnym morzu" небіжчика Мрожека, та не в тому річ, ерудит-бо з мене аби-який. Підозріло знайомим видався мені винесений у назву хвацький зворот. Ви вже здогадалися — то його величність москалізм. Можна пробачити змореному перекладареві хиби, заховані десь у нетрях нісенітного тексту, а от про назву годилося-б поміркувати, бо то — лице театральної речи.

Кожен мореплавний народ має невідкличне право бачити море по своєму. Навіть як-що, не дай Боже, непогамовна московщина наново відгородить нас від усіх морів, а також Сяну й Дону, — ми однаково будем, може, "чванитись"

що братство

Віру заступило.

Що Синопом, Трапезондом

Галушки варило.

Ангелянці вважають море за високе, поляки, як бачимо, — повне, а наші моряки ще до недавна мали таке море за чисте. Але комусь іздалося, що то занадто складно, що народ нас ізнов не зрозуміє. Або просто хтось занадто вірить на те, що він своїй мові — рідний. Але й тут нас наші пращури попередили й випередили, сказавши: не вір, бо то звір, хоч не вкусить, то злякає.