Вкраїна й Край

У нас хоч батьківщина, хоч вітчизна, хоч отчина, — а все ненька, ненька-Вкраїна. Не просто жінка — стара, змучена синами мати. А для сусідів — укучлива старчиха: попідтинню сіромаха і днює, й ночує.
Земля! Приходить приплентач із ґвером і каже: моя! І буде його, в неї ляже. От тільки зараз-же, тут-же чи по ста роках добробуту, прагонуками обцілований, то вже від Краю залежить, від Люду.
А нам чого треба? України — та й край!