Замороки

 У Євангелії для сьвітського прочитання найголовніше — приповісті, таємничі казки для новохрищенців. Я по-первах, сам нововірцем бувши, з дива не виходив: чому апостоли питають, нащо то Пан Учитель приповістями до людей говорять? Самі-ж апостоли просять розтлумачити причти, це-б-то й найпершої простоти не знесуть головою. 
А простолюд? І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи. Це все зрозуміли, що богослови й до-тепер тлумачать-витлумачують. Як-же воно буде?
Апостолам дано знати тайни Царства Небесного, вони вже за порогом тої хати, де люде-діти бавляться грашками-мороками, що їх по сучасніших словниках із щирої любови до довготелесих, схожих на московське слів уже крутиголовками величають.
А ми, я? Таж і досі в хаті. І зміст життя нашого, красний raison d'être — у тих замороках. І так загралися ми, так упевнились, що не траба нам і таїни Царства Небесного: боїмося занудитись.