Був суддя Мусій, але не давав ради всім позовам і настановив іще суддів, а ті й собі. Так сталося, що ми всі судимо: кожен дістав таємне доручення за ті віки. Справ на всіх стає, а судищ — ні. От і судять употай усі всіх, і на Страшному суді думають нарешті виголосити присуд. Поки-що все те заводиться до книжечок, з книжечок — до книжок, а з книжок — до Книги.
Немає коментарів:
Дописати коментар