Як замислитися тяжко, то легко виходить, що вся наша мова — то чужі, колишні думки. Тому найвища звитяга — вплести туди свою, небувалу гадку. Може того так тягне всіх верзти. Теревені-вені — неповторні, мінливі, як нещадно засьмічений, приречений океян.
Немає коментарів:
Дописати коментар