"На колосі є остюк і в колосі остюк. Але не остюк є колос. Колос — то сама сила, де стебло зо своїми паростями й остюками з половою міститься." Отак, споглядаючи Сковорода з висипаним колосом ниву, собі розважив. А де-ж зерно, що на його колосилося? А сила обіцяла. А може й не цікавить воно, зерно. Життьові паростки, остюки — сила вабить. А те, що по силі щось насипається й мелеться, печеться, їсться — то побічний продукт процесу.
Немає коментарів:
Дописати коментар