Знадливий сьвіт

"О прелестный міръ! Ты мнѣ — окіанъ, пучина.
      Ты — мракъ, облакъ, вихръ, тоска, кручина.
      Се радуга прекрасная мнѣ вéдро блистаетъ,
      Сердечная голубочка мнѣ миръ вѣщаетъ."

Так кортить, і справді, вже вийти мореплавцеві на сухеньке. Бо хитавиця замучила, морська хороба, занудило від плавби. Ясно, що сьвіт ніколи не заспокоїться. Тільки комусь він у живі очі стріляє, а когось ізнаджує плавачкою до чужих берегів. Але далекими бувають тільки ті береги, що ти залишив. А обіцяний суходіл із Ноєвою веселкою завсіди близенько.