Падаючи на полотно, цятка бачить перспективу мазка. Але впавши-лягши, вона вже не оглядає цілої картини. А то може бути картина суцільного пуантилістського зла. З другого боку, залягши в картину суцільного добра, можна й не тямити свого становища, можна нічого не тямити. Тому перспективна цятка воліє не відати й вірити. Або жити знаттям, що сьвіт — він усякий різний. А коло себе можна напорати й підгорнути бідницю добра.
Немає коментарів:
Дописати коментар