Мале дитя тільки-но зродилося, ще воно не тямить нічогісінько, хіба сьвітло-темно, тепло-холодно й щось там учувається ніби в сьвіті, а вже те немовля через прості свої потреби споживає любов: щось його голубить, підмиває, а головне — дає грудь. І воно зна, що то все від любови, через любов, у любов. Отак і людина, немовлятко духовне, відчуває цілий свій нетямущий вік Бога, Трійцю.
Але, на лихо, не кожне мале має ту материнську ласку: щось нажувало куклу, дало дитині, а саме мерщій на вулицю. А на вулиці для дитяти що? Нема там нічого.
Виходить, що й од людей то залежить, чи буде нам Бог.
Немає коментарів:
Дописати коментар