Затуливітер — я, направду сказати, гадав, що то прізвище. Коли-ж тепер бачу, що то не прізвище, а я. Бо що-ж я роблю що в Бога день, як не затуляю вітер? Ось тутечки свиснуло, треба сісти, затулити. Он тамечки дме-гуде — знов заткнути треба. Хтось вітер собі, гуляє, а я — ходи затули.
Немає коментарів:
Дописати коментар