"Страшно, кажу я, на думку, що в постаті зьвіра ходив я.
Страшно, — нащадок мій скаже, — що був я колись чоловіком." (Свідзінський)
Зьвір у мені вже поранений, а чоловік — іще плазущий: не може підбігти, не спершися на кулаки. Зьвір не дотягне до барлога, а чоловік — не дотягнеться до клямки й заночує під хатою. Вранці виявиться, що то — брама мурованого міста. І під брамою — дві стрілі прибили до ґрунту чужих.
Немає коментарів:
Дописати коментар