Дуже багато чого писано на стіні, а надто тепер, коли всі пишуть і навіть двірник нічого не стирає. Але правдивий напис на стіні, Валтасарів на сході, Бальтазарів на заході, на всю хату напис — він-же не писаний, тому проступає крізь паморозь брехонь, легко розтоплюючи той лід, де вони нарізали ковзанцями. Злічено двічі, зважено, розділено. От. А ти писав і писав — чи пригадуєш? І ніде не знаходять тебе у відомості, навіть ув остаточному підсумкові. Нічого важити, нічого ділити. А скільки було лютого початку, хотячої причини! Аж ось після оскубування — ні тушки, ні пір'їни. Терези стоять непорушно, ніби земля справді пласка. Нуль міг-би бути німбом, але під ним нема сьвятого. Надаремно дожидають паювання нащадки. Що тебе так було розгнівило, чого ти так був жадав?
Немає коментарів:
Дописати коментар