З економічних стосунків лишився тільки один — векторіяльний, векторовий, пущений, як отруєна стріла в пустку-порожнечу: дуже просимо заплатити. Дуже просять усі, й тут і сам я не вільний од пут українства: заплатіть-же й мені. За віщо? Та за все, цілком — сповна, як я розуму.
За всіма ганяється громадянський, суспільний страх і кожне важиться нацькуватий той страх на якусь чужу спину: онде-го, гуттю-га! Он-оно побігло! А я так стою, показую.
Немає коментарів:
Дописати коментар