Сиджу, слухаю Антона Брукнера: симфонію 00 фа мінор (то ще учнівська, для простих), симфонію — ще простіше — 0 ре мінор. Звісно-ж, не тямлю нічого, т'але-ж слухаю — то й за те дай Боже здоровля. Добре, що всякі штукарі понаробили були нам усякої нулячої штуки, щоб ми тепер, при культурному столі сидячи, знічевля собі їли, ще й ганили напханими вустами.
Немає коментарів:
Дописати коментар