Журналістика чинить ілюзію присутности та причетности. Так було завжди, й то милосердна послуга маленькій людині, милість, що дає вищу підошву, й малому й справді ніби ліпше видно. Т'але наша доба — то вже доба суцільної журналістики: кожна маленька людина стала собі журналиста, а кожен журналистий ізгорнувся в маленьку людину. І звідти той нещадний імператив — так і садять гайдука. Бо й ілюзія стала суцільна: кожен, хто хоч пальцем кивне в бік справжности, зразу бачить, що в ній не буває простоти. А категоричний імператив давно не бачить, а тепер уже й слухати не бажає: тільки "на!" та "дай!", та "цить!", та "ґвалт!". Бритва Окама ріже всі торби й чуже розкочується під ногами. А там уже геть усі знають, що робити, тільки що ніяк не почнуть.
Немає коментарів:
Дописати коментар