Немає спогадів

Немає спогадів, чудова днина... Може я її присьвячу самій собі, бо спогадувати — то порівнювати. А з чим можна порівняти обмирання? Цілісьнікий день стоятиму на осонні, як повнісіньке відро зранку з криниці, й ловитиму поверхом і глибінню рідких у потемряві зайків. Потемрява, помрака, але мені нема до чого рівняти горбате, бо нема нині споминів, так і календар пише.