Цілісінький рік вона ставила йому епістемологічні питання: на віщо ми живемо? на віщо разом? на віщо ці бідолашні діти? на віщо ти без кінця робиш? І на решті в кінці серпня, як золотий серп прихмареного, обжинкового сонця, зійшла відповідь: щоб одпочити в турецькій неволі.
Немає коментарів:
Дописати коментар