Труси як грушу, люби як душу

 Тих слів так багато, й розбігаються, наче таргани. Ото люде й ловлять — цілі простирядна літають із каталогами вкраїнських слів: отак по нашому, отакі наші! Ну, ще виразів жменька: "знай нашихъ" — "отакі наші". Й усе в одворотному перекладі: трусимо, як грушу, довідкову мову, щоб оддала нам душу назад.
Аде душа мови — то-ж напрям думок і змістова пов'язь. Мене зчаста питають: як буде те по нашому, як буде се. І я майже завсігди знаходжуся на слово: такий, бач, імкливий. Але-ж ті самі слова позначають багато різного: перекладеш слово й натрапиш у перекладі на зовсім инакше кубло всяких значіннів. Страшне, нелюдське це питання: що ви маєте на увазі? А на оці?
От уже від кого тільки не почуєш: "я біс понятия". Ну, котре письменніше скаже: "Я поняття не маю". А як по рідному буде оте старослов'янське "понятиє"? Та це-ж просто, скажуть: "гадки не маю".  Я гадки не мав, що він тями не має, ось наприклад. То виходить, що "понятиє" — то тяма? Словник Кримського-Єфремова слово "поняття" наводить, але не знаходить йому місця серед прикладів: "умозорні розуміння", "високі втямки добра і правди", "мала тяма в чомусь". Ізюмов розкладає докладно:
 "Понятие –
1) (понимание) розумі́ння, -ння (чого́);
2) (способность понимать) тя́ма, -ми;
3) (представление, мысль) тя́ма, -ми, ду́мка, -ки."
От на третій пункт можна ставити "(в)тямок" і буде гармонія та симфонія. Отаке маю розуміння.
Т'але-ж мова приладновулася до референтної:
— Так, що там у вас: "понятиє" єсть?
— А як-же, паночку, єсть "поняття" — он і в словнику виставили!
— Ну, ото хай і буде, а всі ті сільські "втямки" негайно на сьмітник!
І негайно викинули. А вслід написали історикомовну статтю, що "втямки" були, власне, не сільські, а міщанські: бо Нечуй був запеклий сьпівець київського міщанства. Та тепер, слава Богу, тим "тямкам" — амінь. І тямі капут.
То чи є життя без "поняття"?