вівторок, 16 січня 2018 р.

Чи пристріт або уроки

Колись українські діти готували лекції. То мабуть пішло ще від Юрія Болонського, що скромно (й скоромно) назвався Дрогобицьким. Певно, на честь ковбаси (Юрій, а не лекції).
Тепер лекції тільки по університетах під назвою академій і академіях під іменем університетів. А дітям  уроки. Що-ж воно таке? А те саме, що причина (як хто причинив). Знов не вгадали? А пристріт? Пороблено коли?
Лекції що? Хоч давай, хоч бери, а хоч роби. А вроки, врочина? Це-ж хтось наурочив, мене, православного, не спитавши. Я Бога люблю, а мені вроки.
Хто-б із нас, совіцьких дітей не погодився, що воно 
 саме такі вроки, ніякі лекції?! А система осьвітня (ого, Система!), кажуть, як той мавляв, най-консерв-ативніша. Мовні консерви зберігаються в ній як-най-ліпше.
Дай, же, Боже, щоб уроки-врочища, пристрітнії вроки не робили з нас відмінників (кривух, одлинів чи рахитів), не брали колючками, не в'ялили печінок і геть не ходили коло переволоки. "Би уроки, би злі духи не приступали", хай-би зниділи!
Треба отак: тьху! уроки на сороки, а помисли на коромисли.

Немає коментарів:

Дописати коментар