Щось я ніяк глузду не доберу: як по нашому raison d'etre? Кажете, "сенс"? Але sensus - то "змисел", "чуття", хіба ні? Та й, загалом беручи, той "сенс" - новітнє галицьке слово. Може взятиcя за "raison", "резон"? Але такий резон повертає нас до раційону (ration) і знов до "рації" (ratio). То що - розум? Який розум нашого буття? Стидко й питати.
Проти чого це я кажу? От у совіцьких людей, навіть українців, на все був "смисл" і не треба було добирати розуму. Але-ж тепер так чинити не годиться. І як воно - знову тихенько видзвонює "сенс"?
Здоровий розум, добрий розум дошукуються не дослівного, а властивого розуміння. Кортить з'ясувати, дорозумітися. А чи має бути тут зміст - зміст буття чи буттєвий зміст? Бо затуманена істота речи. А треба щоб були лад і значіння.
Гадаєте, в тих вправах таки нема глузду? Не вийде з того ладу? Воно витребеньки?
А то я не знічев'я. То я пробую працювати, перекладати - і все ніяк глузду не доберу. А десь має бути й мацатися...
Проти чого це я кажу? От у совіцьких людей, навіть українців, на все був "смисл" і не треба було добирати розуму. Але-ж тепер так чинити не годиться. І як воно - знову тихенько видзвонює "сенс"?
Здоровий розум, добрий розум дошукуються не дослівного, а властивого розуміння. Кортить з'ясувати, дорозумітися. А чи має бути тут зміст - зміст буття чи буттєвий зміст? Бо затуманена істота речи. А треба щоб були лад і значіння.
Гадаєте, в тих вправах таки нема глузду? Не вийде з того ладу? Воно витребеньки?
А то я не знічев'я. То я пробую працювати, перекладати - і все ніяк глузду не доберу. А десь має бути й мацатися...
Немає коментарів:
Дописати коментар