пʼятницю, 5 січня 2018 р.

Сніжне і соняшне

Тисячу років в українців білявки та рудявки вважалися... е-е-е... поганими. От у пісні "руда та погана" героїня нахваляється: "а я брови в сажу вмажу - чорнявую переважу". Ориґінал-українець теж комічно епатує слухача: "А я рудий, руду, взяв, бо рудую вподобав". А насправді був приречений узяти, бо: "Дід рудий, баба руда, батько рудий, мати руда".  Одно слово, ексцентрична кумедія. Бідні неандертальці! Але нишком таки сьміємося.
І чи багато знайдеться білявок, що... знов е-е-е... трохи не осьвітлені? А як знайдеться, то чи не заблідо буде?
Уявляю, як до Київа приїхали горді варяги зі своїми красовитими, пишними рудо-білявими гривами. Як-же сьміялися з них русяві кияне: "Так отсе-то тая цяця? Лишенько з тобою!" А сьміятися треба було до вереску гучно, бо від русявого до рудявого таки недалечко. А варяги-ж косами своїх жінок торгували на перуки по всенькій Европі!
Та все-ж і до нас якось долемзала та европейськя поведінка на сніжне й соняшне - вже зо три покоління, як вона тут. Ясноволосі з рудиголовами всі стали красючками, розцьвіли. Лихо, кажуть, нікого не красить: русяві та чорняві дівчата й молодиці, теє вздрівши, почали краситися для краси. А колись мати за таку-б витівку ломакою всі ноги переламали. Бо хто-ж її візьме таку забарвлену, раз побачивши?
А тепер, спасибі моді, відстояли честь варязьких дівок. Одно непокоїть: чи загоїлася вже в збезталанених та ураза тисячолітня? Чи простять вони традиційній культурі чи насиплють жару в шаравари?

Немає коментарів:

Дописати коментар