По харчовій крамниці бігає трирічне хлопченятко - жваве, моторне, щось собі белькоче. За таких кажуть: на йому шкура горить. До хлоп'яти грубувато де-не-де озветься мати, та все кличе:
- Артур, Артур!
І чого він Артур, з якого переляку? Балакати йому суржиком, прізвище Підітрибатько. Мамка - селище-міського типу. Яка зовні не знаю, бо всіх люблю, а скажуть дівчата, що сам одоробло. От чи винна дитина, що якесь кіно телевізором подивилися, - книжок-же не читали?!
Таких записують Іванами, Петрами, Миколами, щоб цілий вік звати "Ваньою", "Пєтьою", "Кольою". А тут маєш - Артур квадратового столу.
І чого його не названо по вкраїнському просто - Сірожою, хоч як мене?
- Артур, Артур!
І чого він Артур, з якого переляку? Балакати йому суржиком, прізвище Підітрибатько. Мамка - селище-міського типу. Яка зовні не знаю, бо всіх люблю, а скажуть дівчата, що сам одоробло. От чи винна дитина, що якесь кіно телевізором подивилися, - книжок-же не читали?!
Таких записують Іванами, Петрами, Миколами, щоб цілий вік звати "Ваньою", "Пєтьою", "Кольою". А тут маєш - Артур квадратового столу.
І чого його не названо по вкраїнському просто - Сірожою, хоч як мене?
Немає коментарів:
Дописати коментар