Писати суржиком так само негоже, як і писати за котусів. Суржиконоші й котоголовці ходять за тобою тисячами, стежать тебе, похваляють. А ти заводиш їх у пустелю й зачинаєш пророчо брехать. Суржиконоші тебе й питають:
- А де твої п'ять хлібин?
А котоголовці:
- А де дві рибі?
А ти їм на те:
- Народе мій! Ви що, насправжки? Це-ж постмодернізм, дурні! Я вас нічого не вчу й ніде не веду!
Напучуєш жартяками, насварюєш матюками - а вони знай нявчать!
Ні, таки негоже.
- А де твої п'ять хлібин?
А котоголовці:
- А де дві рибі?
А ти їм на те:
- Народе мій! Ви що, насправжки? Це-ж постмодернізм, дурні! Я вас нічого не вчу й ніде не веду!
Напучуєш жартяками, насварюєш матюками - а вони знай нявчать!
Ні, таки негоже.
Немає коментарів:
Дописати коментар