У кінці квітня на кладовищі в Кобаках саме розцвіла черемшина. Іван Семенюк пішов одвідати могилу батька Юрія. Сів перед брамою, ніби дожидаючи воротаря з ключами, хоч було незамкнено. І так сам помер. Чого він дожидав, чому хоч не ввійшов? Чи ввійшов, инакше: не прийшов навідати мертвих, а приєднався до їхнього царства, саме перед брамою земного кладовища ставши безтільним? Щоб утрапити...
Так добою квітування у розквіті років пішов у невідоме буття Марко Черемшина.
Так добою квітування у розквіті років пішов у невідоме буття Марко Черемшина.
Немає коментарів:
Дописати коментар