Недалеко я Цюріха, тому треба мені пізнати цюріське малярство — то, вже бачте, тягар интеліґента. Культурно роздивляюся Ернеста Штайнера: гарно — люблю, щоб гарно! І все про час. Таки правда: час сюрреальний. Але швайцарці полюбляють час, хоч-би й сюрреальний. І навіть сюрреальний час несучасно, пристойно, бережко любе швайцарців.
І я таємно люблю швайцарців, бо сказати не вмію. Може я — мовчання час? Але ні — соваюся по сьвіті, а час тече. Я мовчу й старіюся, а час жебонить, як малі діти.
Хто вірно любить час, попри його несправжність, тому й простору багато не треба — скрізь окублиться.
І я таємно люблю швайцарців, бо сказати не вмію. Може я — мовчання час? Але ні — соваюся по сьвіті, а час тече. Я мовчу й старіюся, а час жебонить, як малі діти.
Хто вірно любить час, попри його несправжність, тому й простору багато не треба — скрізь окублиться.
Немає коментарів:
Дописати коментар