Гарно в нас документи називаються, держава придумала - "посвідчення"! Хтось инший, може, й обурився-б, мовляв, чому не "посвідка"? Та ви що, яка ще там посвідка? Зникає вся краса бюрократичного ідеалу, втілена в етальонному "удостовєрєнії".
А в чому-ж, спитає котрий напришкуватий, отой ідеал бюрократичний? Відповідаю: в процесуальності. Для вас посвідка - малопотрібний документ, аби не загубити. Але посвідчення особи - то процес доживотній. Ти подаєш... Ні, стій! Ти пред'являєш - о!, картку з написом "посвідчення" й доводиш державі, що процес трива.
Ніколи не можна до кінця бути певним. Це й нерозумно - людина-ж повсякчас-годину змінюється.
І навіть по смерті лишається сумнів - а хто то ходив?
А в чому-ж, спитає котрий напришкуватий, отой ідеал бюрократичний? Відповідаю: в процесуальності. Для вас посвідка - малопотрібний документ, аби не загубити. Але посвідчення особи - то процес доживотній. Ти подаєш... Ні, стій! Ти пред'являєш - о!, картку з написом "посвідчення" й доводиш державі, що процес трива.
Ніколи не можна до кінця бути певним. Це й нерозумно - людина-ж повсякчас-годину змінюється.
І навіть по смерті лишається сумнів - а хто то ходив?
Адміністратор блогу видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити