Українська мово! Українська писемносте! Від 1997-го року починаючи, чого я ще не сказав? Чого ще не записав із сказаного? Запитаймо себе кожен і цієї днини, й день-у-день. Бо тільки нашим словом, мовленим і писаним, живі й та мова, й та писемність наша.
Та перше помолімся Несторові-літописцю, Кирилові й Методієві. У сам час воно буде, бо така доба настала: щоб, бува, не сказитись, сказавши, й щоб не казившись, казалося. Бо писане й не читати можна. Й не читають! А мовлене бре-е-енить...
Хто не вміє говорити, — пише. Хто не вміє писати, — пише все одно. Хто не вміє писати й не пише — однаково не мовчить.
Говорімо-ж, ніби пишимо! Пишім, ніби промовляємо! Оце й буде на добридень нашій мові й писемності.
Та перше помолімся Несторові-літописцю, Кирилові й Методієві. У сам час воно буде, бо така доба настала: щоб, бува, не сказитись, сказавши, й щоб не казившись, казалося. Бо писане й не читати можна. Й не читають! А мовлене бре-е-енить...
Хто не вміє говорити, — пише. Хто не вміє писати, — пише все одно. Хто не вміє писати й не пише — однаково не мовчить.
Говорімо-ж, ніби пишимо! Пишім, ніби промовляємо! Оце й буде на добридень нашій мові й писемності.
Немає коментарів:
Дописати коментар