Все, що горить

 Письменник, бідний, ціле завиніння списав, пояснючи красно й ревно, як виратувати його з того острова пустого. Усю безлюдність взяв та й видушив у каламар і на перо почепив. Якось того папіруса у пляшку вбгав. Пустив плисти...
Люде добрі тую пляшку ловлять, відкорковують, розхлюпують по чарках порожняву, зідхають, п'ють — аж хекають.
І жадна душа навіть наличка не читає, не то що...